Индонезия

Індонезія. Підводні скарби та дуріан

Розповідає Людмила Дяченко.

Для іноземних туристів Молукку, що знаходиться на південних островах Молуккського архіпелагу за кілька годин льоту від Джакарти, — територія поки ще мало звідана, а даремно: довкола узбережжя в морі Банда розкинулося безліч затишних бухт, за що острови часто називають Індонезійською Рив’єрою. Тутешній підводний світ вабить любителів дайвінгу та шукачів скарбів: кажуть, у давнину тут затонуло не одне судно зі скарбами конкістадорів на борту.

Найцікавіші розваги чекали нас у маленьких селах неподалік Амбона. Так, жителі села Ваай тримають у рукотворній водоймі гігантських морських вугрів, серед яких трапляються екземпляри до двох метрів завдовжки! А от селище Тулеху славиться своїми гарячими мінеральними джерелами, багатими на сульфат та сульфур. Купання в них підвищує імунітет, покращує стан шкіри, сприяє релаксації. Селяни влаштували тут чималенький басейн з кількома секціями, що різняться за температурою. Поки ми ніжилися в гарячій водичці, місцеві хлопчаки в одну мить вилізли на височезне дерево й зірвали для нас кілька жмень дуже смачних фруктів лангсат. Справжній спа-курорт посеред джунглів!

До речі, про фрукти: не поспішайте замовляти десерти із дуріану. Хоч британський натураліст Альфред Уоллес і запевняв, що знаменитий плід має смак «заварного крему з мигдальними нотками», насправді він пахне й смакує чисто як цибуля. Краще налягайте на фруктові фреші — вони тут надзвичайні!

У ресторанчику, де ми того дня вечеряли, дуріану не подавали. Натомість, нас пригостили досконалим рисом «насі-горенг», рибою-гриль, салатом «гадо-гадо» та холодним імбирним чаєм. Смакота!

Баліссімо!

Подорожі на Балі ми чекали з особливим нетерпінням, адже багато чули й читали про його пишну природу, м’який клімат та самобутню культуру. Огорнені ніжним ароматом квіток франгіпані, в яких потопає острів, ми прибули до Денпасара — столиці Балі. Що й казати: чисті пляжі з білим (на сході) та рідкісним чорним вулканічним піском (на півночі та заході) — головна принада острова. Тутешній клімат теж одразу припав до душі: зовсім не спекотний, наповнений свіжістю і прохолодою океанського бризу.

І хоча, як пояснив гід, погода на острові залежить від мусонів, балійці завжди раді гостям. Вони сповідують індуїзм, живуть у своєму особливому ритмі, вірять у добрих і злих духів та тричі на день роблять їм пожертвування. На плетені кошички з квітами, фруктами й солодощами ми натрапляли у готелях, магазинах, на вулиці, а також у храмах і капличках, яких на острові понад 20 тисяч! А от на території природного заповідника і храмового комплексу Sacred Monkey Forest Ubud нас атакували бешкетники-макаки. Поки ватаг зграї позував перед об’єктивами, менші за рангом мавпочки кидалися на все блискуче — брошки, шпильки й навіть ґудзики. Зате повний спокій панував у храмі Танах Лот, що примостився на мальовничій скелі на березі океану. До слова, це одна з найбільш фотогенічних місцин острова — захід сонця тут просто фантастичний!

Виявилось, що Новий рік місцеві мешканці відзначають двічі: за балійським та григоріанським календарями. Балійський Новий рік, або Ньєпі (Свято Тиші) настає раз на 210 днів. Цей день острів’яни присвячують посту й медитації.

Зате святкування григоріанського Нового року на Балі — найгучніші в Індонезії. Найпопулярнішими місцями для новорічних гулянь вважаються курортні міста Кута, Легіан та Убуд, а також півострів Нуса Дуа, де зосереджено великі мережеві готелі й шопінгові центри. Кожен готель, яких тут понад 400, вважає за честь 31 грудня влаштувати для своїх гостей вишукану гала-вечерю з феєрверком, а численні ресторани, що вишикувалися вздовж узбережжя, пропонують зустріти Новий рік просто на березі Індійського океану. Лише уявіть: уквітчані гірляндами пальми, екзотичні індонезійські страви на грилі, запальні діджейські ритми у найвідоміших нічних клубах Балі — Hard Rock Kafe, Millertime, Double Six, My Way, The Oriental… А ще захоплюючий балійський танець «Кечак» у виконанні цілої ватаги танцюристів: він оповідає про пригоди принца Рами, котрий рятує свою дружину Сіту з полону короля демонів Равани. Звісно, кохання перемагає…

Головне, за всіма враженнями й святкуваннями не забути зробити побільше фотографій. Що-що, а казкові канікули на Балі ми згадуватимемо ще довго!